25.2.16
Цими днями у самому південному місті Вінниччини, надзвичайно мальовничому та затишному Могилеві-Подільському, що розкинувся на березі річки Дністер, відбувся відкритий чемпіонат міста з шахів. Але перш ніж розповісти про цей турнір, зробимо невеличкий екскурс в історію...
За радянських часів шахи в Могилеві були спортом номер один. Шахістів з Могилева знали і боялись не тільки на Вінниччині, але й в усій Україні та сусідній Молдові. У командних обласних змаганнях могилівчани впевнено перемагали вінниччан. Та після розпаду Радянського Союзу і виїзду за кордон основних організаторів і «моторів» Льва Стрєльчина і Якова Клєбанєра шахи в Могилеві занепали. Закрили клуб, ліквідували шаховий гурток при будинку піонерів. Здавалося, що вороття до минулої слави могилівських шахістів уже не буде... Але знайшлись ентузіасти, які не побоялись почати все з «нуля» та взялись за відновлення шахового руху в місті. Головною рушійною силою цього процесу став триразовий екс-чемпіон Вінницької області серед чоловіків Андрій Горобець. Навколо нього згуртувались аматори, яким шахи не байдужі: Костянтин Куба, Михайло Августінов, а також батько і брат Андрія – Володимир Афанасійович та Валерій. За підтримки міської влади потихеньку, крок за кроком шахи в Могилеві почали підніматись з колін. І от вже кілька останніх років Могилівська Федерація шахів щороку проводить два відкриті обласні турніри. Це досить велике досягнення.
А тепер повернемося до нашого чемпіонату. Організатори вирішили не віддавати перевагу масовості (хоча бажаючих взяти участь у турнірі було вдосталь), а зробити його камерним та запросити тільки голів Федерацій міст та районів області і шахістів, які є рушійною силою у розвитку шахів на Вінниччині. Отже, в турнірі взяли участь 28 шахістів, серед яких було 2 майстри спорту та з десяток топ-шахістів області. Змагання відзначалися безкомпромісністю та загальною налаштованістю на боротьбу – нічиїх майже не було.
Мені вдалося пройти турнірну дистанцію без великих втрат (7 очок з 8 можливих) і стати чемпіоном Могилева-Подільського, вже третій рік поспіль. Я особливо ціную це звання, тому що народився і виріс в Могилеві. Згадую далекий 1987 рік, коли у віці 15 років виграв чемпіонат міста. Памятаю, що турнір проводився за коловою системою при 14 учасниках, і я тоді був дуже радий та гордий свому досягнененню. Зараз у мене своєрідне відчуття «дежавю».
Друге місце посів головний винуватець події Андрій Горобець (6 очок з 8 можливих). Місця з третього по шосте з результатом 5.5 з 8 можливих розділили 4 шахісти, які згідно з положенням порівну поділили призи: Анатолій Ходюк, Артур Роєнко (обоє Жмеринка), Віктор Гудок (Вінниця) і Володимир Кравченко (Калинівка). Турнір пройшов на високому рівні. Організатори приклали максимум зусиль, щоб в учасників залишилися приємні спогади про турнір і вони з нетерпінням чекали наступних змагань у місті над Дністром!
За радянських часів шахи в Могилеві були спортом номер один. Шахістів з Могилева знали і боялись не тільки на Вінниччині, але й в усій Україні та сусідній Молдові. У командних обласних змаганнях могилівчани впевнено перемагали вінниччан. Та після розпаду Радянського Союзу і виїзду за кордон основних організаторів і «моторів» Льва Стрєльчина і Якова Клєбанєра шахи в Могилеві занепали. Закрили клуб, ліквідували шаховий гурток при будинку піонерів. Здавалося, що вороття до минулої слави могилівських шахістів уже не буде... Але знайшлись ентузіасти, які не побоялись почати все з «нуля» та взялись за відновлення шахового руху в місті. Головною рушійною силою цього процесу став триразовий екс-чемпіон Вінницької області серед чоловіків Андрій Горобець. Навколо нього згуртувались аматори, яким шахи не байдужі: Костянтин Куба, Михайло Августінов, а також батько і брат Андрія – Володимир Афанасійович та Валерій. За підтримки міської влади потихеньку, крок за кроком шахи в Могилеві почали підніматись з колін. І от вже кілька останніх років Могилівська Федерація шахів щороку проводить два відкриті обласні турніри. Це досить велике досягнення.
А тепер повернемося до нашого чемпіонату. Організатори вирішили не віддавати перевагу масовості (хоча бажаючих взяти участь у турнірі було вдосталь), а зробити його камерним та запросити тільки голів Федерацій міст та районів області і шахістів, які є рушійною силою у розвитку шахів на Вінниччині. Отже, в турнірі взяли участь 28 шахістів, серед яких було 2 майстри спорту та з десяток топ-шахістів області. Змагання відзначалися безкомпромісністю та загальною налаштованістю на боротьбу – нічиїх майже не було.
Мені вдалося пройти турнірну дистанцію без великих втрат (7 очок з 8 можливих) і стати чемпіоном Могилева-Подільського, вже третій рік поспіль. Я особливо ціную це звання, тому що народився і виріс в Могилеві. Згадую далекий 1987 рік, коли у віці 15 років виграв чемпіонат міста. Памятаю, що турнір проводився за коловою системою при 14 учасниках, і я тоді був дуже радий та гордий свому досягнененню. Зараз у мене своєрідне відчуття «дежавю».
Друге місце посів головний винуватець події Андрій Горобець (6 очок з 8 можливих). Місця з третього по шосте з результатом 5.5 з 8 можливих розділили 4 шахісти, які згідно з положенням порівну поділили призи: Анатолій Ходюк, Артур Роєнко (обоє Жмеринка), Віктор Гудок (Вінниця) і Володимир Кравченко (Калинівка). Турнір пройшов на високому рівні. Організатори приклали максимум зусиль, щоб в учасників залишилися приємні спогади про турнір і вони з нетерпінням чекали наступних змагань у місті над Дністром!
Микола Боднар, заступник президента Вінницької обласної Федерації шахів
